Костомаров М. I. Богдан Хмельницький (частина 2)
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Богдан Хмельницький
Богдан Хмельницький (частина 2)
Розвиткові козацтва найбільш сприяв заповзятливий і талановитий наступник Дашковича, черкаський і канівський староста Дмитро Вишневецький. Він збільшував кількість козаків за рахунок всілякого охочого люду, прославився зі своїми козаками героїчними подвигами проти кримців і поставив себе в майже незалежне становище стосовно польського короля. Його широкі плани знищити кримську орду і підкорити чорноморські краї Московській державі розбилися об недалекоглядну впертість царя Івана Грозного. У 1563 році Вишневецький із своїми козаками оволодів було Молдавією, але потім його по-зрадницьки захопили турки і закатували. Похід Вишневецького на Молдавію проклав шлях іншим козацьким походам в цю країну під проводом Сверчовського і Підкови. Польські пани Потоцькі та Корецькі також прагнули оволодіти Молдавією за допомогою козаків. Походи ці посилювали і розвивали козацтво. Ще більше підносили його з другої половини XVI століття козацькі морські походи, які здійснювались із Запорізької Січі на турецькі володіння.
Ще в 1533 році Євстафій Дашкович на польському сеймі в Піотркові заявляв про необхідність утримувати від імені уряду козацьку сторожу на дніпровських островах. Але сейм не прийняв рішення з цього приводу. У п'ятдесяті роки XVI століття Дмитро Вишневецький побудував укріплення на острові Хортиця і розмістив там козаків. Поява козацького поселення поблизу татарських меж не сподобалась ординцям, і! сам хан Девлет-Гірей приходив виганяти козаків звідти. Вишневецький відбився від хана, але, не підтриманий у своїх починаннях царем Іваном, підкорився волі Сигізмунда Августа і згодом вивів козаків з пониззя Дніпра. Разом з тим козаки не відцуралися шляху, позначеного Дашковичем та Вишневецьким і через декілька років заснували Запорізьку Січ.
Рисунок. Карта земель Запорізької Січі (доступно при скачуванні повної версії)
Ріка Дніпро, хоча течія її й примхлива, надавала все-таки можливість безпечно плавати аж до порогів: одначе далі плавання, впродовж 70 верст, стає дуже небезпечним, іноді й зовсім неможливим. Русло Дніпра то тут то там перетинає пасмо скель та каменів, через які проривається вода з різною силою падіння. За порогами Дніпро протікає через гірську ущелину, що називається Вовчим Горлом (Кичкас), а потім розливається ширше, стає вже судноплавним аж до самого гирла, але при цьому течія розділяється на безліч звивистих рукавів, які утворюють безліч островів і плавнів (острови і луки, що заливаються під час повені і вкриті лісом, чагарниками та комишом). Першим з островів за Вовчим Горлом видніється підвищений і довгий острів Хортиця. За ним постають інші острови різної величини і височини. На цих островах, де можна було вдосталь наловити риби, наполювати дичини і послугуватися відмінними пасовиськами, було привільно жити тогочасним молодцям. І ось з половини XVI століття цей край, який називали тоді Низом, все більше і більше давав притулок тим, кому з якоїсь причини ставало немилим проживання на батьківщині, і всім тим, чию широку натуру приваблювали небезпеки і молодецькі походи. Запорізька Січ установилася спочатку на острові Томаківка, там, де неподалік впадає в Дніпро річка Конка. Навпроти цього острова на лівому березі ріс величезний ліс, який називали Великим Лугом. Через якийсь час Січ переносилася нижче на Микитин Ріг (поблизу сучасного Нікополя), а потім ще дещо нижче і надовго утвердилася поблизу теперішнього села Капулівки. Головний центр її був на одному з островів, який досі називають Січчю. Козаків, які поселялися на Січі, називали запорожцями, а весь загал їхній називали кошем. Вільними голосами козаки обирали на раді (сході) головного начальника – кошового отамана. Кіш поділявся на курені, і кожен курінь перебував під керівництвом виборного курінного отамана. Поселення низових козаків не обмежувалось однією Січчю. У різних місцях на дніпровських островах і на берегах утворювались козацькі селитьби й хутори. Таким чином за порогами складалась нова людська спільність, військова за своїм характером, яка поповнювалася вихідцями і втікачами з Південної Русі, цілковито незалежними від властей, які управляли Південною Руссю: пороги перешкоджали цим властям добратися до поселенців. Спочатку жителі Запоріжжя складалися із самих лише чоловіків, оскільки війна була головною метою переселення за пороги; до того ж значна частина людей, які прибули туди, не мала наміру залишатися там назавжди: побувавши на Запоріжжі, повоювавши з татарами в степу чи здійснивши якийсь морський похід, вони поверталися на батьківщину. Інші ж продовжували прибувати на Запоріжжя не з метою війни, а для мисливства й рибальства і отже, також на певний час. Тільки потроху стали переселятися туди сім'ями і заводити хутори, або «зимівники». У саму власне Січ ніколи не дозволялось допускати жінок.
Рисунок. Богдан Хмельницький (доступно при скачуванні повної версії)
Рисунок. Запорізький козак (доступно при скачуванні повної версії)
Скачати повну версію книжки (з малюнками, картами, схемами і таблицями) одним файлом Скачати підручник Богдан Хмельницький