Табір під Зборовим. – Вимоги Запорізького Війська, передані Яну Казимиру

Листи. Універсали. Накази

1649, серпня (7) 17. Табір під Зборовим. – Вимоги Запорізького Війська, передані Яну Казимиру

Пункти вимог Війська Запорізького до його кор. м-ті, пана нашого милостивого.
1. Щодо ваших давніх прав і вільностей, наданих нам св. пам'яті покійними польськими королями, як раніше було, так і тепер, де б не знаходились наші козаки і хоч би їх було лише три, два повинні судити одного; а також усі вільності повинні бути збережені.
2. Скільки князь й. м. Вишневецький проти волі й наказу й. кор. м. таку силу нашого козацтва розплодив, що тепер ми й самі не можемо їх перелічити, почавши від Дністра, Берлинців, Бар, по Старий Костянтинів, по Случ і за Случ, що впадає в Прип'ять, по Дніпро, а від Дніпра, почавши від Любеча до Стародуба і аж до московської границі з Трубецьким, в усіх цих названих містах ми самі зробимо перепис, призначивши на службу його кор. вел. і всій Речі Посполитій тільки гідних, здатних до цього молойців. По цих містах серед нашого війська, щоб корогви, як іноземні, так і польські, не мали ніяких прав і не наважувалися брати жодних стацій. Настійно вимагаємо, щоб тим, які з реєстру будуть виписані і потраплять під панську юрисдикцію, все, що сталося під час цього воєнного походу, чи то пограбування майна, чи то вбивство, було вибачено і повністю скасовано без ніяких вимог надалі.
3. Унія, як постійна причина пригноблення руського народу і труднощів Речі Посполитої, повинна бути скасована і в Короні, і у Великому князівстві Литовському.
4. Київський митрополит за стародавнім звичаєм повинен брати посвячення від константинопольського патріарха і підлягати йому з усім руським духовенством на вічні часи.
5. Всі церкви і церковні маєтки, фундації, руські надання, несправедливо забрані і відсуджені уніатами, повинні бути відібрані від уніатського духовенства і світських руської віри та інших людей в Короні і у Великому князівстві Литовському делегованим для цього полковником Війська Запорізького і передані духовенству грецької релігії. А якщо уніати, духовенство римського обряду, студенти або урядники, трибуналісти як у Короні, так і у Великому князівстві Литовському їх будуть відстоювати, тоді їх вважати за порушників загального спокою і ворогів вітчизни. А на відібрані церкви і церковні маєтки повинні бути надані привілеї тим особам, які ніколи не були в унії.
6. Руське духовенство повинно користуватися всіма вільностями, так само як духовенство римської віри. По всій Короні польській і Литві богослужіння відправляти публічно, а не потай: похорони й інші церковні обряди, як там, де перебуває його кор. м., так і по інших великих містах, також відправляти спокійно.
7. Руська церква повинна бути в Кракові, Варшаві, Любліні та інших містах, не виключаючи тих, в яких була і раніше.
8. Їх мм. канцлери, коронний і Великого князівства Литовського, повинні видавати Русі привілеї, декрети, мандати без будь-якої затримки і зволікань, понад права, якими користується коронна шляхта.
9. В місті Києві та в інших українських містах єзуїти і ченці римської релігії, як ніколи раніше, так і тепер, щоб ні від кого засобів для існування не одержували, бо від ченців і релігії починаються незгоди і порушення спокою.
10. Всі посади земські, графські і міські по всіх воєводствах у королівських, світських і духовних містах, починаючи від Києва по Білу Церкву, по татарську границю, на Задніпров'ї, у воєводстві Чернігівському повинні бути надані й. кор. м. особам не римської, а грецької віри.
11. Євреї щоб не наважувалися не тільки бути орендарями, але й мешкати по цих вищезгаданих містах, хіба тільки тимчасово приїжджатимуть у купецьких справах.
12. А тому що за давніми й новими сеймовими ухвалами по цих містах спочатку за намовою бунтівників невинних людей замордовано, а потім незаконно доми і вільності відібрано, то всі ці ухвали і незаконні надання повинні бути скасовані, а церкви, вільності, права й доми по всіх містах і в Короні, і у Великому князівстві Литовському спадкоємця повинні бути повернені.
13. Щодо різних костьольних і церковних речей, які під час воєнного заколоту були у будь-кого забрані козаками, то ніхто нікому ні в якому разі не повинен про це нагадувати й докоряти; а кому в цей час від козаків дісталося, з цим мають залишитися.
14. Шляхтичі грецької або римської віри, які у той час перебували у Війську Запорізькому, або були взяті в полон, або ще яким іншим способом примушені були залишитись при Війську Запорізькому, щоб не вважалися за бунтівників і безчесних і якщо і були за щось засуджені, то це безчестя повинно бути знищене і скасоване конституцією.
15. Всі сеймові ухвали, що урізують права і вільності Війська Запорізького як несправедливо видані, також повині бути скасовані конституцією.
16. Вимагаємо, як уже вище було згадано, щоб духовенство римської віри не було в Києві, а звідси випливає, щоб не було й київського єпископа.
Коронні війська до повного заспокоєння не повинні йти в ці краї на постій, щоб це не порушило задумів, спрямованих до встановлення миру.
17. Київський митрополит з двома владиками повинні мати місце в сенаті, користуючись такими самими привілеями, як і духовні сенатори римської віри.
18. А тому, що й. м. король під час своєї щасливої коронації не присягав на грецьку віру, то тепер як на цілість прав грецької віри, так і на всі ті пункти мусить заприсягтися на сеймі з шістьма сенаторами різних вір і шістьма послами Речі Посполитої. Всі ці пункти й присяга від початку до кінця повинні бути вписані в конституцію. А якщо не будуть дотримуватися вищесказаного, то Військо Запорізьке витлумачить це як неласку й неприхильність й. кор. м. до нас, як до своїх підданих.
Про все це наші посли, впавши до ніг його кор. м., нашого милостивого пана, якнайпокірніше мають просити.