Галузі екології, соціоекологія, економіка природокористування, екосистема, екосфера

Е

ЕКОЛОГІЯ РАДІАЦІЙНА – розділ екології, що вивчає вплив радіоактивних речовин на організм, популяцію, угруповання, екосистему, розподіл і міграцію їх в екосистемах (наземних, водних). Опікується проблемами забруднення радіоактивного й боротьби з ним.
ЕКОЛОГІЯ РЕКРЕАЦІЙНА – розділ екології загальної, що вивчає можливості рекреаційних об'єктів і прир. комплексів витримувати відвідування їх відпочивальниками й забезпечувати останнім належний рівень відпочинку без істотної шкоди довкіллю. Е. р. досліджує ємність середовища природного, його здатність до саморегуляції та відновлення рекреаційного потенціалу.
ЕКОЛОГІЯ РОСЛИН – розділ біоекології, що вивчає взаємозв'язки рослинних організмів, асоціацій рослинних або фітоценозів із середовищем проживання.
ЕКОЛОГІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА – те саме, що й Агроекологія.
ЕКОЛОГІЯ СОЦІАЛЬНА, соціоекологія – розділ екології, що досліджує специф. роль людини в довкіллі не як біол. виду, а як соц. істоти, відмінності цієї ролі від функції ін. живих істот, вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людського суспільства з природою, формує екологічну свідомість, екологічну культуру за допомогою нових методів і підходів екологічної освіти та екологічного виховання, формулює закони природокористування раціонального, принципи й критерії екологічного менеджменту, контролю й бізнесу, здійснює екологічний моніторинг, закладає основи локальної, регіональної та глобальної екологічної політики. Е. с тісно пов'язана з етнографією та соціологією.
ЕКОЛОГІЯ ТВАРИН – розділ біоекології, що вивчає спосіб життя тварин у зв'язку з умовами проживання та вплив факторів довкілля на їхню життєдіяльність (живлення, розмноження, виживання, коливання чисельності тощо).
ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – нова галузь науки, що вивчає методи найефективнішого впливу людини на природу, експлуатації природних ресурсів раціональної для підтримання динамічної рівноваги, кругообігу речовин у природі. Витрати, пов'язані з підтриманням цієї рівноваги, йдуть на збереження економічно найсприятливіших умов відтворення матеріальних благ як нині, так і в майбутньому.
ЕКОСИСТЕМА (від еко... та гр. systema – сполучення, поєднання), екологічна система – сукупність організмів, які спільно проживають, та умов їх існування, що перебувають у закономірному взаємозв'язку й утворюють систему взаємозумовлених біотичних і абіотичних явищ та процесів. Це відкриті, цілісні й стійкі системи, які склались історично й мають однонапрямлений потік енергії, зовн. і внутр. кругообіги речовин і здатні регулювати всі ці процеси. Е. – елементарна функціональна одиниця біосфери. Див. також Біогеоценоз.

ЕКОСФЕРА (від еко... та гр. sphaira – куля) – глобальна система, що об'єднує екосистеми Землі. Е. – сукупність усього живого на планеті з його безпосереднім оточенням та ресурсами. Просторово Е. охоплює атмосферу, біосферу, гідросферу та біофункціональну частину літосфери. Верхня межа Е. проходить на висоті не більш як 30 м над поверхнею рослинного покриву на суходолі або рівнем океану. Нижня межа в наземних умовах визначається глибиною першого водотривкого горизонту в грунт, товщі або макс. глибиною проникнення коренів рослин і ходів рийних тварин. У водному середовищі нижня межа Е. відповідає макс. глибині збереження біол. активності в донних відкладах. Е. неперервною оболонкою обгортає земну кулю; її протяжність по вертикалі змінюється від часток метра в область украй бідного життя (арктичні й антарктичні пустелі та ін.) до десятків метрів у лісах на суходолі та від одиниць до тисячі метрів – у морях і океанах.