Канцерогени, карантин, карболін, карст, катаболізм, катаклізм, екологічна катастрофа, квота, кислоти

К

КАНЦЕРОГЕНИ [від лат. cancer – рак та ...ген(и)] – речовини або фіз. агенти, що спричиняють за певних умов утворення злоякісних пухлин. Відомо більш як 500 речовин із канцерогенним ефектом. Осн. джерелами викидів, що містять К., є підприємства термічної переробки вугілля й нафти, авто- й авіатранспорт та ін.
КАРАНТИН (від іт. quaranta giorni – сорок днів) – система держ. і місцевих запобіжних заходів, які дають змогу не допустити проникнення на територію держави, регіону й поширення в їхніх межах інфекційних захворювань із осередка епідемії, а також небажаних видів (шкідників, бур'янів, збудників хвороб рослин і тварин), що становлять небезпеку для видів місцевих і людей. До карантинних захворювань належать чума, холера, віспа, малярія, сибірка, ящур та ін.
КАРБОЛІН – червоно-бура рідина із запахом дьогтю, яку добувають із кам'яновугільного дьогтю; нерозчинна у воді. Містить феноли, антрацен, фенантрен та ін. сполуки. Застосовується як засіб захисту деревини від гниття й у садівництві – для обприскування фруктових дерев. К. – канцероген, сильно подразнює шкіру й дихальні шляхи.
КАРСТ (нім. Karst, за назвою плато Крас на Балканах) – сукупність явищ, пов'язаних із розчиненням водою гірських порід (вапняки, пісковики, доломіти, крейда, гіпси, кам'яна сіль) та утворенням у них порожнин (проваль, печер, улоговин, вирв тощо). К. негативно впливає на циркуляцію й режим вод підземних і вод поверхневих. Антроп. порушення поверхні літосфери посилюють карстові явища.
КАТАБОЛІЗМ (від гр. katabole – скидання) – одна зі сторін внутрішньоклітинного обміну речовин; на відміну від анаболізму характеризується сукупністю реакцій, які супроводжуються
розпадом (дисиміляцією) складних орган, сполук клітин.
КАТАКЛІЗМ (від гр. kataklysmos – повінь, потоп, загибель) – раптовий руйнівний переворот, катастрофа, лихо; стрибкоподібна раптова зміна структури угруповання (зазвичай із катастрофічними наслідками) під впливом факторів антропогенних або прир.; одна з форм динаміки біоценозів.
КАТАСТРОФА ЕКОЛОГІЧНА - див. Екологічна катастрофа.
КВОТА (від пізньолат. quota – частина, частка) – встановлений законодавчо або міжнар. угодою ступінь використання ресурсу природного або норма якогось впливу на довкілля (Наприклад, забруднення певною речовиною). Обчислюється для кожного користувача (підприємства або країни) як частка від загальної суми такого використання або впливу всіма країнами, підприємствами й т. д.
КИСЛОТИ – хім. сполуки, що дисоціюють у водному розчині з утворенням іонів водню. Чим вища конц. цих іонів, тим сильніша К. (сірчана, нітратна, соляна) й тим менше значення рН. К. можуть спричинити сильні хім. опіки шкіри та очей. У газах димових, що утворюються під час спалювання палива, містяться оксиди азоту й діоксид сірки, які реагують із водою, що присутня в повітрі атмосферному, утворюючи нітратну й сірчану К. Див. Кислотні дощі, Опади кислотні.