Ланцюги розкладання, ланцюги виїдання, латентний період, латентний стан, летальні умови, лиман, листопад, ліс, закон Лібіха

Л

ЛАНЦЮГИ ЖИВЛЕННЯ ДЕТРИТНОГО ТИПУ, ланцюги розкладання – трофічні ланцюги, що починаються з мертвої орган, речовини (решток організмів або продуктів їхньої життєдіяльності) й продовжуються безпосередньо редуцентами.
ЛАНЦЮГИ ЖИВЛЕННЯ ПАСОВИЩНОГО ТИПУ, ланцюги виїдання – трофічні ланцюги, що починаються із зелених рослин (продуцентів) і продовжуються послідовно через ланки рослиноїдних тварин (консументи першого порядку) та хижаків (консу-менти другого порядку).
ЛАТЕНТНИЙ ПЕРІОД [від лат. latens (latentis) – прихований, невидимий] – часовий інтервал між дією на організм хім. речовини, випромінювання (іонізуючого або ін. фактора та проявом його впливу.
ЛАТЕНТНИЙ СТАН – стан організмів, за якого обмін речовин знижений до мінімуму. Див. також Анабіоз.
ЛЕТАЛЬНІ УМОВИ (від лат. letalis – смертельний) – екстремальні умови, які здатні спричинити цілковите порушення найважливіших біол. функцій організму, що призводить до його загибелі.
ЛИМАН (від гр. limen – гавань, бухта) – напівзамкнена узбережна водойма, що вільно сполучається з морем. Морська вода в Л. змішується з прісною водою материкових стоків, що визначає його екол. специфіку. Л. – високопродуктивна, але уразлива екосистема, особливий тип біому.
ЛИСТОПАД – масове прир. опадання листків, що відбувається водночас у певний період року (Наприклад, у листопадних дерев) або поступово по одному протягом тривалого часу (у вічнозелених рослин). Л. може спричинятися дефоліантами.
ЛІБІХА ЗАКОН, мінімуму правило – відкритий Ю. Лібіхом (1840) екол. закон, за яким найбільшу лімітувальну дію на організм, популяцію або угруповання справляють ті життєво важливі фактори зовн. середовища, кількість (конц.) яких близька до мін. критичного рівня. Наприклад, у період посухи за ін. сприятливих умов різко зменшується чисельність гігрофілів.
ЛІС – прир. комплекс, у фітоценозах якого переважають дерева одного або багатьох видів, що ростуть близько одне до одного. В лісових угрупованнях зазвичай формуються кілька ярусів: деревинний, чагарниковий, напівчагарниковий, трав'яний, мохово-лишайниковий, грунт. За складом розрізняють Л. хвойні, листяні, змішані листопадні, вічнозелені, мангрові, мусонні, тропічні (найбагатші за кількістю видів). Л. – один із найпотужніших акумуляторів живої речовини на планеті, що втримує в біосфері багато хім. елементів і воду. Л. акт. взаємодіє з атмосферою й визначає рівень обміну О2 і СО2, істотно впливає на клімат, ґрунтоутворення. Л. – середовище життя численних звірів, птахів, комах, постачальник цінних матеріалів (деревини, сировини для хім. промисловості, продуктів харчування та ін.), поглинач забруднень атмосфери, захисник поверхні Землі від ерозії водної та суховіїв; має величезне оздоровче значення. Л. потребує пост, турботи про своє збереження й відновлення. Згідно з нормами лісового законодавства Л. поділяються на три групи: 1) такі, що виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні й оздоровчі функції; 2) захисного й обмежено експлуатаційного значення; 3) експлуатаційні. В Л. першої та другої груп заборонено заготовляння деревини.