Мінеральні добрива, правило мінімуму, мінливість, екологічне моделювання, місцеперебування, місцезнаходження

М

МІНЕРАЛЬНІ ДОБРИВА, туки – мінер. речовини прир. або переважно синт. походження, що містять необхідні для рослин поживні елементи. Залежно від діючих речовин М. д. поділяють на азотні, калійні, фосфорні та мікродобрива. Останнім часом найпоширенішими є гранульовані комплексні (складні) М. д. – амофоска, нітрофоска. Правильне застосування М. д. у поєднанні з ін. агротехн. заходами сприяє значному підвищенню врожаю с.-г. культур і поліпшенню його якості. В разі недотримання норм та умов застосування М. д. вони, акумулюючись в органах рослин, можуть справляти токсичну дію на людину й тварин. Забруднення довкілля й с.-г. продуктів М. д. – глобальна екол. проблема.
МІНІМУМУ ПРАВИЛО – те саме, що й Лібіха закон.
МІНЛИВІСТЬ – різноманітність властивостей та ознак організмів; властивість організмів набувати нових морфофізіол. або біохім. ознак або втрачати попередні під впливом різних факторів. Залежно від природи М. поділяють на дві осн. форми: генотипну, або спадкову (зумовлена зміною генотипу й тому зберігається в поколіннях; є наслідком мутацій або результатом комбінації ознак у разі схрещування) та фенотипну, або неспадкову (не зачіпає генотипу й не зберігається за статевого розмноження, якщо немає умов, у яких вона виникла). Один із видів фенотипної М. – модифікаційна М., що виникає в генотипно однорідних особин, які перебувають у різних умовах середовища; спричиняє зміни певних ознак у певних напрямах і має масовий характер (групова М.). Наслідком невизначеного впливу умов існування на кожний окремий індивід є індивідуальна неспадкова М. – поява різних відмінностей в особин одного виду, які живуть у схожих умовах. Спадкова М. є основою орган, еволюції та джерелом матеріалу для селекції. Неспадкова М. забезпечує пристосування організмів по мінливих умов довкілля.
МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ – місце на земній поверхні (геогр. пункт), де трапляється або траплявся певний вид рослин або тварин.
МІСЦЕ ІСНУВАННЯ, місцеположення – ділянка суші або акваторії з певними екол. умовами, де існує даний вид тварин або рослин. Близьке до поняття місцеперебування.
МІСЦЕПЕРЕБУВАННЯ – ділянка суходолу чи водойми, яку займає частина популяції особин одного виду й яка має необхідні для їхнього існування умови (клімат, рельєф, грунт, їжа та ін.). М. виду (чи популяції) – сукупність ділянок у межах ареалу виду, які відповідають його екол. вимогам; важливий компонент його екологічної ніші. За широтою використання М. розрізняють організми стенотопні й організми евритопні. Щодо наземних тварин як синонім М. частіше використовують терміни «стація» (М. виду) та «біотоп» (М. угруповання). У багатьох видів М. змінюється залежно від стадій розвитку: Наприклад, личинки земноводних зазвичай живуть у воді, дорослі тварини – на суші.
МІСЦЕПОЛОЖЕННЯ – те саме, що й Місце існування.
МОДЕЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНЕ (від лат. modulus – міра, зразок) – метод вивчення складних екол. об'єктів, явищ і процесів шляхом їх спрощеного імітування – лабораторного, логічного (математичного) або натурного. Застосовується тоді, коли з якихось причин важко або неможливо вивчати об'єкт у прир. умовах.