Кислотні опади, радіоактивні опади, опромінення організму, оптимум
О
ОПАДИ КИСЛОТНІ – опади атмосферні (дощ, сніг, туман), кислотність яких перевищує норм, значення (рН<5,5). Утворюються внаслідок забруднення атмосфери діоксидом сірки, оксидами азоту, хлороводнем та ін., що пов'язане з роботою ТЕС, транспорту, пром. об'єктів. Хім. речовини, взаємодіючи з водяними парами, краплинами дощу, утворюють кислоти, потім солі кислот, що часто ще більше підсилює їхній токсичний вплив. О. к. спричиняють істотне закиснення середовища природного та помітні екол. зміни на великих територіях, оскільки можуть випадати на значній відстані (до 1000 км) від джерела первинного забруднення атмосфери. О. к. вже призвели до деградації безлічі озер і ставків на планеті, загибелі лісів на великих площах, руйнування споруд, пам'яток архітектури, збільшення захворюваності людей на хвороби очей, органів дихання тощо. Внаслідок взаємодії О. к. з ґрунтом гине грунт. мікрофлора, зокрема азотфіксатори. Такі ґрунти ущільнюються, погано пропускають вологу, що знижує їхню родючість. У разі підкиснення водойм зникають риба, жаби, комахи, зростає токсичність важких металів, присутніх у воді (свинцю, ртуті). Див. також Кислотні дощі.
ОПАДИ РАДІОАКТИВНІ – опади атмосферні, що утворюються в результаті захоплення радіоакт. аерозолів і газів із повітря атмосферного частинками хмар і осідають на землю після атомних вибухів, викидів та аварій на ЛЕС, підприємствах із переробки ядерного палива та ін. Кількість радіонуклідів, що включаються в ланцюги живлення й потрапляють в організм людини, залежить від того, скільки їх випало з повітря, а також від структури екосистеми та природи її біогеохімічних циклів. У малокормних місцеперебуваннях більша частка О. р. входить до ланцюгів живлення. В багатому на органіку середовищі високі швидкість обміну й поглинальна здатність грунту або донних відкладів забезпечують розбавлення О. р., тому в рослини вони потрапляють у відносно невеликій кількості.
ОПРОМІНЕННЯ ОРГАНІЗМУ – процес впливу на організм різних видів випромінювань (випромінювання інфрачервоного, випромінювання ультрафіолетового, випромінювань іонізуючих та ін.). Розрізняють зовн. і внутр. О. о. За зовнішнього О. о. джерело випромінювання (ртутна лампа, рентгенівський апарат, ядерний реактор тощо) розташоване поза організмом. Внутрішнє О. о. відбувається в разі нагромадження радіоактивних речовин у клітинах. Ступінь О. о. залежить від дози опромінення поглинутої та виду випромінювання, а також фізіол. стану організму. Розрізняють О. о. гостре (за короткий часовий інтервал), фракціоноване (сумарну дозу організм дістає кількома порціями), пролонговане (в разі значної тривалості), хронічне (пост.).
ОПТИМУМ (від лат. optimum – найкраще) – сукупність найсприятливіших умов для чогось. Див. Екологічний оптимум.
ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ'ЄДНАНИХ НАЦІЙ ІЗ ПИТАНЬ ОСВІТИ, НАУКИ Й КУЛЬТУРИ (ЮНЕСКО) – міжурядова організація, спеціалізований підрозділ ООН, до найважливіших напрямів роботи якої належать охорона довкілля й пам'яток культури, співробітництво в розв'язанні глобальних наук, проблем у галузі океанографії, геології тощо. ЮНЕСКО розробила й реалізує відому у світі наук, програму «Людина й біосфера» (МАВ).
◄ Озоновий екран, озоновий шар, озоносфера, ойкумена, океан, окультурення, оліготрофи, онтогенез
Зміст підручника "Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія: Тлумачний словник"