Спустелення, стабільність, стадія, стенобатні тварини, стенобіонти, стеногалинні тварини, стенофаги, степ, стихійне лихо, екологічна стійкість, комунально-побутові стоки

С

СПУСТЕЛЕННЯ – процес, що призводить до втрати прир. комплексом суцільного рослинного покриву в результаті істотного погіршення властивостей грунтів із подальшою неможливістю його відновлення без участі людини. Як правило, С. спостерігається в посушливих, але не обов'язково жарких регіонах і є наслідком як прир., так і (переважно) факторів антропогенних (аридизація клімату, перевипас, витоптування, погана агротехніка й т. ін.). Площа пустель становить близько 10 млн км кв, або 7% поверхні суші. Під загрозою С. перебуває ще близько 30 млн км кв поверхні Землі (19% суходолу).
СТАБІЛЬНІСТЬ – див. Екологічна стабільність.
СТАДІЯ (від лат. statio – місцеперебування) – 1) частина території або акваторії з просторово обмеженою, порівняно однорідною сукупністю факторів абіотичних і факторів біотичних довкілля, що забезпечують цикл розвитку особин певної популяції; 2) ділянка простору (місце оселення), яка використовується тваринами або в обмежений період часу (сезонно, частину доби), або з певної потреби – для живлення, розмноження, як схованка та ін.
СТЕНО... (від гр. stenos – вузький, тісний) – частина складних слів, що означає: вузький, обмежений, дрібний, бідний, слабкий.
СТЕНОБАТНІ ТВАРИНИ (від стено... та гр. bathos – глибина) – водяні тварини, існування яких можливе тільки на певній глибині (за певного тиску води). До С. т. належать літоральна фауна, нейстон та абісальні тварини. Пор. Еврибатні тварини.
СТЕНОБІОНТИ [від стено... та біонт(и)], організми стенобіонтні – тварини й рослини, які можуть жити лише в певних умовах середовища, за незначних коливань температури, вологості, тиску, солоності, кислотності та ін. Серед С. є симбіонти, мешканці великих морських глибин, печер, вологих тропічних лісів високогір'я. Пор. Еврибіонти.
СТЕНОГАЛИ – те саме, що й Стеногалінні тварини.
СТЕНОГАЛІННІ ТВАРИНИ, стеногали (від стено... та гр. hals – сіль) – водяні тварини, які живуть в умовах дуже незначних змін солоності води (Наприклад, головоногі молюски, карась, річкова гідра). Пор. Евригалінні тварини.
СТЕНОТЕРМИ – див. Вид стенотермний.
СТЕНОФАГИ [від стено... та фаг(и)] – тварини, які харчуються небагатьма видами корму (олігофаги) або лише одним (монофаги). Типові С. – колібрі, осоїди, багато видів комах. Пор. Поліфаги.
СТЕП – тип рослинності, що об'єднує трав'яні угруповання, в складі яких переважають ксерофіти, зокрема ковили, типчаки, житняки, келерії, з домішкою кореневищних злаків та посухостійкого різнотрав'я. С. формуються в умовах помірного клімату й займають близько 15% поверхні суші.
СТИХІЙНЕ ЛИХО – руйнівне, потенційно небезпечне прир. явище або процес (ураган, землетрус, повінь, виверження вулкана, посуха й т. д.), пов'язане з певним регіоном і зоною географічною, яке істотно впливає на середовище та його мешканців і, як правило, завдає великих матеріальних збитків і супроводжується людськими жертвами.
СТІЙКІСТЬ ЕКОЛОГІЧНА – здатність екосистеми та її окремих частин зберігати свою структуру й функціональні особливості за коливань зовн. факторів.
СТОКИ КОМУНАЛЬНО-ПОБУТОВІ – води стічні населених пунктів (усі рідкі відходи сфер побуту й споживання, деяких пром. підприємств). Системами каналізації С. к.-п. перекачуються на поля зрошення, поля фільтрації для очищення та знезараження.