Екологічні фактори середовища, фауна, феноли, фенологія, фенологічні спостереження

Ф

ФАКТОРИ БІОГЕННІ – фактори, породжені життям, організмами.
ФАКТОРИ БІОЛОГІЧНІ – група факторів, пов'язаних із впливом організмів на середовище.
ФАКТОРИ БІОТИЧНІ – фактори, пов'язані з впливом живих істот одна на одну; різні форми взаємозв'язків між особинами в популяціях і між популяціями в угрупованнях. Ці взаємозв'язки бувають антагоністичними (конкуренція, паразитизм, хижацтво), взаємовигідними (мутуалізм) або нейтральними. Кожен з організмів постійно взаємодіє з особинами свого виду (внутрішньовидові зв'язки) та ін. видів (міжвидові зв'язки).
ФАКТОРИ ГЕОХІМІЧНІ – особливості мінер, складу грунтів, грунт, розчинів і води у водоймах, що впливають на організми й біоценози.
ФАКТОРИ ЕВОЛЮЦІЇ – фактори, що зумовлюють адаптивні зміни організмів, популяцій і видів. На кожному рівні організації живого є свої Ф. е., які проявляються у взаємодії.
ФАКТОРИ ЕДАФІЧНІ – комплекс факторів, що зумовлені хім. і фіз. особливостями ґрунту й істотно впливають на життя організмів (мех. склад, вологість, рН, аерація тощо).
ФАКТОРИ ЕКОЛОГІЧНІ – компоненти й умови довкілля, що впливають на організми, їхні угруповання та на саме середовище (температура, вологість, освітленість, вітер, склад грунту чи повітря, рельєф місцевості та ін.). Ф. є. поділяються на фактори абіотичні, фактори біотичні та фактори антропогенні.
ФАКТОРИ КЛІМАТИЧНІ – 1) осн. елементи клімату: енергія сонячна, що надходить на поверхню Землі, газовий склад і циркуляція повітряних мас, температура й вологість повітря, атм. тиск, опади та ін. метеорологічні процеси; 2) особливості клімату, що впливають на госп., біол. та ін. процеси.
ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА – орган, і неорган. елементи довкілля, що зумовлюють зміни стану біол. системи.
ФАУНА (від лат. Fauna – богиня лісів і полів, покровителька тварин у римській міфології) – сукупність усіх видів тварин, що сформувалась історично в певному зоогеогр. районі суходолу або акваторії чи на всій земній кулі. Поняття «Ф.» застосовують і щодо окремих таксонів тварин (орнітофауна, ентомофауна й т. д.). Залежно від місцеперебування тварин розрізняють водяну Ф. (морську, прісноводну) та Ф. суші (грунт., наземну, лісову, степову й т. д.). Розрізняють також Ф. сучасні й викопні. Ф. України представлена близько 45 тис. видами тварин.
ФЕНОЛИ – орган, сполуки ароматичного ряду; вихідний продукт для виробництва синт. смол та ін. хімікатів. Ф. застосовують також як дезінфікуючі, антисептичні засоби, антиоксиданти. Ф. – небезпечні забруднювачі середовища природного. Хронічне отруєння Ф. спричиняє ураження печінки та нирок, впливає на спадковість.
ФЕНОЛОГІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ – спостереження за сезонними явищами в неживій і живій природі, реєстрація термінів їх перебігу (Наприклад, початку й закінчення безморозного періоду).
ФЕНОЛОГІЯ (від гр. phainomena – явище та logos – учення) – наука, що вивчає закономірності перебігу сезонних явищ у природі, пов'язаних зі змінами пір року (терміни настання, взаємозв’язок одних явищ з ш. і т. д.), а також причини, що їх зумовлюють. Дані Ф. використовуються в екології.