Quo vadis? Особливості сьогодення і картинки минулого (частина 1)

Розділ 1. Quo vadis?
1.1. Особливості сьогодення і картинки минулого

З огляду на зазначене на початку книги розпочнемо розмову з читачами на тему екології як науки не з моменту відокремлення первісних людей від нерозумно-тваринного світу, а з 2004 року.
Однак спочатку наведемо парадоксальне, але фундаментально-евристичне твердження, що стане мало не провідним в усій нашій книзі.
Лише малесенька групка невеликих держав справді живе у 2004 році, а решта розтягнулися довжелезною вервечкою уздовж усього шляху історичної еволюції. Одні держави відстають від 2004 року за показниками своєї суспільної організації, культури і засадами життєдіяльності громадян на два-три десятиліття, інші – вже на століття, а окремі – ще більше.
Тому для високої ефективності нашої фахової і громадянської діяльності потрібно мати широкий кругозір і досить точне уявлення, в якому році насправді перебуває на цей момент певна країна чи якісь верстви її населення (погодьтеся, є й в Україні невеликі національні групи, які живуть за власним календарем і особливими правилами).
Обираючи засоби якомога ширшого і водночас емоційного і точного висвітлення того, що ми вважаємо найістотнішою рисою всепланетного сьогодення, ми зупинилися на дещо іронічному рис. 1.
На рисунку зображено стан еволюції людства у 2004 році, коли людство може похвалитися тим, що різні його частини належить аж до чотирьох видів суспільств.

Рис. 1. Визначальні риси суспільної і культурної еволюції людства

А якихось сто років тому на Землі їх було лише три:
• доаграрне, поширене на території тропіків;
• аграрне, яке охоплювало переважну більшість країн і колоній світу;
• індустріальне, якого досягли невелика група держав-лідерів – Великобританія, Франція, Німеччина, США та кілька менших і слабших держав.

Однак культурно-цивілізаційний рівень цих лідерів був недостатнім для того, щоб утриматися від концентрації зусиль промисловості на виробництві зброї і скерування мільйонів підвладних на фронти двох світових і десятків малих війн.
Та події на Землі щораз менше залежали від впливу великих і малих диктаторів, а наприкінці XX століття настав час надзвичайного прискорення руху сотень держав і тисяч народів щаблями еволюції суспільств, зазначених на рис. 1.
Основна причина такого прискорення – новий етап у розвитку наук і технологій, а відтак, створення ментальних і матеріальних основ для початку побудови фантастично цікавого, суперечливого і привабливого суспільства.
Так само швидко змінювалася і назва цього суспільства. На початку, в роки створення перших поколінь електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), його називали "постіндустріальним". Пізніше, коли виникли мережі ЕОМ і розпочали свій тріумфальний шлях персональні комп'ютери (ПК), суспільство майбутнього нарекли "інформаційним". Лише з поширенням так званих високих технологій, Інтернету і з переходом до уніфікованого електронно-цифрового передання будь-яких видів інформації стало очевидно, що на найвищий рівень виходять роль і можливості точних наук, цілковито змінюється і характер, і цілі людської діяльності, а кожен мешканець планети невдовзі дістане доступ (можливо – вільний і безкоштовний) до всієї нагромадженої людством інформації.
Та це лише частина, точніше – лише видимий, надводний шматочок айсберга. Найголовніше те, що в новому суспільстві цілковито змінюються засади і цілі життєдіяльності всіх громадян, розширюється їх автономія і надзвичайно посилюється потреба високої культури, порядності, толерантності й особистісної відповідальності, чого раніше в таких масштабах не спостерігалося.
У доаграрному суспільстві людство існувало у вигляді невеликих згуртованих і кровноспоріднених груп – племені, роду тощо.