Основні світові процеси і тенденції розвитку (частина 2)
Ми переконані: кількість помилкових висновків, пропозицій і рішень значно зменшиться, якщо ми усвідомимо, що після 1990 року нагромаджено понад 96% всієї сучасної інформації у сфері цифрових, нано- і генетичних технологій, понад 90% знань про людину та глибинні засади й закони її функціонування тощо.
Результати і безпека життєдіяльності стануть вищими, якщо всі члени сучасних суспільств будуть підготовлені до того, що величезний обсяг нагромаджених за тисячоліття історичної еволюції людства висловів, тверджень, "мудрих думок" стрімко втрачає свою евристичну цінність і може цитуватися й використовуватися в системах освіти лише за умови врахування сутнісних і контекстуальних меж своєї правильності та раціональності.
З огляду на зазначене перспективне стратегічне планування нині, як ніколи в минулому, має спиратися на об'єктивне бачення України в контексті всієї планети, на виважене врахування як "домашніх" проблем (химерне поєднання кількох революцій і глибоких катаклізмів, розвиток національної самосвідомості, відродження рідної мови, культури, освіти та ін.), так і максимально широких явищ – нашої участі у формуванні з розрізненого конгломерату націй і народів цілісного і згуртованого людства, здатного подолати не лише гострі, хоч і локальні, виклики на взірець активізації різних форм тероризму, а й серйозніші – загрозу розвитку нестабільності атмосфери, гідросфери, врешті, всієї біосфери.
Відтак це "об'єктивне бачення" має стосуватися насамперед аналізу і передбачення найбільш загальних і важливих суспільно-економічних і глобальних процесів, відповіді на одвічне питання: «Куди йдемо?»
Звернення до праць істориків, філософів або політиків засвідчує надзвичайну різноманітність думок про рушійні сили суспільної еволюції й історичного процесу. Традиційно, повторюючи вислови багатьох науковців ХІХ-ХХ ст., наші сучасники продовжують стверджувати, що все визначають видатні особи і лідери, завершуючи свої аналізи твердженнями на кшталт того, що щастя України залежить від нашої спроможності знайти "культурного і високоосвіченого монарха".
Та час монархів і надмогутніх одноособових лідерів уже минув у тих регіонах планети, де соціуми переходять від індустріального до інформаційно-високотехнологічного життєзабезпечення, що спирається на гуманістичні принципи і засади демократії. Слушним прикладом може бути порівняння проектів об'єднання Європи в першій половині XX ст. і практики інтеграції в його останній третині.
У період між двома світовими війнами серед прихильників демократії і поступу європейського континенту точилася активна дискусія щодо шляхів його об'єднання з метою запобігання розбрату і виникненню небезпеки нового конфлікту. Найкращим варіантом, який дістав практично цілковиту підтримку, було визнано появу в Європі виняткової особистості, яка змогла б відіграти роль "демократичного і цивілізованого" монарха, спроможного повести усіх шляхом інтеграції і прогресу. Ця особистість мала б поєднувати в собі динамізм і вольову силу Наполеона з інтелектом та гуманізмом Масарика (тогочасного президента новоутвореної Чехії).
◄ Основні світові процеси і тенденції розвитку (частина 1)
Зміст підручника "Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи сучасної екології"