Основні світові процеси і тенденції розвитку (частина 4)

Серед останніх варіантів пояснень причин глобальних подій, що виникли наприкінці XX ст., є посилання на вплив поділу світу не по меридіану (Захід – Схід) на основі зазначених двох полярних цивілізацій, а широтного – на багату Північ і бідний Південь. Цей поділ виявився, наприклад, під час обговорення глобальних екологічних проблем на світових екологічних конференціям в Ріо-де-Жанейро (1992 р.) та Йоханнесбурзі (2002 p.), а також під час вирішення питань повернення боргів Всесвітньому валютному фонду та ін.
Та чи не найбільш поширеним рефреном останніх років є явище глобалізації, яке найчастіше розглядається виключно в аспектах всепланетного домінування головних міжнародних промислових монополій і формування єдиних правил торгівлі, значно рідше – взаємозближення націй, скорочення відстаней, невпинного поглиблення контактів, зв'язків та обмінів, посилення залежності перебігу явищ в одній точці Землі від того, що відбувається на протилежному кінці.
Для одних аналітиків "глобалізація" є свідченням негативної ролі наднаціональних компаній, які дістали можливість використовувати природні ресурси і робочу силу на всіх континентах далеко за межами країн свого походження, для інших – позитивним явищем включення у світовий ринок країн третього світу завдяки інвестиційній і кадровій політиці тих же наднаціональних компаній. А що вже казати про екстремістів, які атакують всі міжнародні зібрання промисловців та бізнесменів під гаслом "Геть глобалізацію!".
Всі ці точки зору мають право на існування, але відзначаються обмеженими евристичними можливостями, пояснюючи лише частину світових подій (насамперед – регіональних). Навіть явище глобалізації, попри свій всепланетний обсяг, не є первинним. Воно почало розвиватися внаслідок поєднання впливовіших чинників.
Ми схиляємося до того, що культурно-релігійні впливи, конфлікти регіональних цивілізацій, позитивні і негативні аспекти глобалізації потрібно розглядати як чинники другого плану, віддавши першість глобальній тенденції руху всіх народів і країн щаблями поступової еволюції і зміни суспільств – аграрного, індустріального й постіндустріального (інформаційного). На різноманітні аспекти цієї еволюції першими звернули увагу відомі зарубіжні науковці – Д. Белл, Дж. Гелбрайт, А. Тоффлер, К. Боулдінг, Р. Арон, А. Турен та ін. Справді, хоч усі згадані причини у певні історичні моменти і на обмеженій території можуть виходити на перший план, їхній спільний вплив виявляється другорядним, якщо розглядати континенти загалом і епохи тисячоліть.
Саме такий широкий погляд і неупереджений аналіз дають підстави зробити наступний висновок – домінуючий спосіб виробництва був, є і завжди буде основним фактором впливу на суспільно-політичне життя, комплекс канонів і норм індивідуальної і колективної діяльності, на культуру й освіту. Спираючись на критерій способу виробництва, ми можемо досить чітко пояснити причини й особливості розвитку доаграрного, аграрного, індустріального та інформаційного суспільств, передбачити глобальні події наступних десятиріч.
Порівняння цих чотирьох видів суспільств наведено в табл. 1 у спрощеному варіанті з урахуванням основних ознак і характеристик.

Таблиця 1. Порівняння чотирьох видів суспільств за основними характеристиками

Примітка: * 1 сектор – сільськогосподарський (збиральництво, полювання, скотарство, рільництво, рибне господарство та ін.); 2 – промисловий; 3 – інтелектуально-виробничий і обслуговуючий.
** Первинна освіта (Initial Education) – всі види навчання і набування фахової компетентності від народження людини до моменту її входу на ринок праці чи початку виконання обов'язків члена нової родини.
*** Слово "науки" тут вжито у міжнародному значенні "Sciences" (несуб'єктизовані знання, варті довіри й отримані в результаті дослідів і вимірювань). Термін "нанонауки" позначає групу точних наук, які вивчають закони контрольованої побудови й ефективного використання штучних об'єктів, які складаються зі структур, що мають розміри, близькі до 1 нм (10-9 м).