Про суперотруту з назвою діоксин

 XII. Для допитливих. Про суперотруту з назвою "діоксин"

Хоч ця речовина стала відомою хімікам ще у першій половині XX ст., всесвітньої "слави" вона зажила після локальної, але "неприємної" катастрофи у містечку Севезо в Італії.
10 червня 1976 р. аварія устаткування на хімічному заводі спричинила порушення технологічного режиму й викид у повітря утвореної внаслідок цього токсичної хмари з домішкою діоксину. Повна назва цієї сполуки вчетверо довша. Ця біла кристалічна речовина (мешканці Севезо були посипані білим пилком) майже нерозчинна у воді, хімічно інертна, дуже стійка, не деградує з плином часу. Досліди на тваринах засвідчили, що діоксин щонайменше в 20 разів токсичніший від такої відомої сполуки, як ціанистий калій.
В організмі людини діоксин виводить з ладу окремі ферменти, що виявляється у таких наслідках: ураження печінки і всієї системи травлення, зниження якості крові, пошкодження судин. Доведено велику канцерогенну і мутагенну активність діоксину. Потрапляючи на шкіру, викликає сип, опіки, виразки, випадіння волосся і нігтів тощо.
Через неорганізованість і безвідповідальність окремих посадових осіб жителів Севезо та околиць було евакуйовано занадто пізно. Загалом постраждало понад 2000 осіб, п'ята частина яких потрапила до лікарень. Проблемою виявилася детоксикація грунту, бо інертність діоксину не давала змоги нейтралізувати його чи змити водними сумішами. Довелося на чималій території знімати весь верхній шар грунту (!) і захороните його в особливих контрольованих сховищах.
Катастрофа у Севезо виявила для світової громадськості справжній розмах американської "екологічної війни" 60-х років XX ст. у В'єтнамі. Для оголення лісів і утруднення дій в'єтнамських партизанів керівники армії США використали сільськогосподарські дефоліанти у підвищених концентраціях, один з яких (Orange) внаслідок вад виготовлення містив велику кількість діоксину. Величезні площі лісів і полів дельти Меконгу з бомбардувальників і транспортних літаків були политі розчинами дефоліантів. Від цієї речовини постраждали як в'єтнамці, так і ті американці, що працювали з нею. Тисячі громадян США подали в суд на свій уряд і виграли судові справи. Однак дотепер ніхто не збирається бодай частково відшкодовувати втрати здоров'я десятків і сотень тисяч в'єтнамців.
На завершення зазначимо, що в Україні всі токсичні (отруйні) відходи поділяються на кілька груп – від максимально небезпечних (І клас) до порівняно "лагідних" (IV клас). Як наголошується в Національній доповіді 2000 р. про стан довкілля в Україні, певні області "спеціалізуються" на створенні отрут. Наприклад, Чернігівська область є джерелом майже двох третин усіх наших отрут І класу, у II класі всіх випереджає Автономна Республіка Крим, ще більша перевага Дніпропетровської області в класах III і IV. Дозволені обсяги перевищено у 2000 р. в усіх класах, але найбільше – в особливо токсичних. Що б це означало?