Перспективи спільного порятунку людства (частина 4)
Наша розповідь про способи вирішення людством проблеми забезпечення свого стабільного розвитку буде неповною, якщо ми не згадаємо про так званий заповіт Нобелівського лауреата-етолога Конрада Лоренца, оприлюднений ним практично одночасно з відомими прогнозами майбутнього, виконаними Римським клубом. "Заповіт" мав дуже значний вплив на більшість науковців і багатьох політиків, стимулюючи певні зміни в політиці економічного розвитку, розвитку енергозберігаючих технологій, а також перетворення екологічної освіти на дуже важливий аспект діяльності середньої і вищої школи.
Лейтмотив звернення К. Лоренца до людства – СХАМЕНІТЬСЯ! Тон його викладу виважений і позбавлений емоційних надмірностей, оскільки спирається на досягнення точних наук і велику кількість переконливих експериментів. Він доводить помилковість і безперспективність сучасного менталітету й визначальних засад людської діяльності, називаючи їх окремі аспекти "гріхами цивілізованої людини". Перелічимо їх:
• цілковита нездатність сформувати і виконати наукову програму регулювання народонаселення;
• неусвідомлення необхідності толерантності і поваги у відносинах з іншими націями чи національними меншинами;
• генетична деградація;
• надмірна схильність до ідеологічної індоктринації;
• небажання назавжди розлучитися з вродженими програмами дій і відмовитися від безглуздого нагромадження матеріального достатку;
• небезпечний і атавістичний потяг до виграшу змагання з іншими, потяг до першості, пошуку переваг над усіма іншими.
Хоч К. Лоренц слушно зазначає, що спустошення довкілля, формування молоді в умовах жахливого скупчення у стандартизованих і бридких помешканнях (характеризуючи їх, він вживає досить міцне слово – стійло) загрожує закріпленням неповаги і байдужості до всього прекрасного неантропогенного довкілля. Та найбільше враження на читачів справив аналіз явища невідповідності успадкованих людьми програм дій і поведінки тим зразкам, яких потребує сучасний стан людства і біосфери. На прикладі діяльності системи ре-компенсації ("приємного і неприємного") у мозку людини К. Лоренц наводить дуже переконливе етологічне обгрунтування того, що правильні у минулому норми індивідуальної і колективної поведінки стали згубними нині і призведуть до загибелі людства навіть за умови збереження його сучасної чисельності.
Бажано якнайширше оприлюднити серед населення і політичних керівників інформацію про досягнення екології й групи молодих наук про людину, можливості, справжні підстави для реакцій, поведінки і дій. Завдяки комплексному використанню цих наук і класичного доробку педагогіки й психології можна прискорити удосконалення систем навчання і виховання, забезпечити появу відповідальних і науково-технологічно підготовлених землян нового тисячоліття з розвиненою екологічно-гуманістичною свідомістю.
Автори вважають, що так звана екологічна освіта є надто слабким засобом формування нових засад поведінки людини. В умовах необмеженого негативного впливу засобів масової інформації і культу насилля й примітивно-матеріального споживання шкільна "Екологія" й модернізація частини змісту інших предметів не зможе переконати вссіх представників нових поколінь у необхідності самообмеження, толерантності, високої моралі й любові до інших. Тому доцільніше прийняти міжнародну Конвенцію "Про обов'язки Людини", яка є інструментом регулювання поведінки всіх землян, юридичною основою безлічі інших законів, угод і протоколів, які зможуть створити нову атмосферу життя і діяльності людей, забезпечити поєднання стійкого розвитку і підвищення якості життя всіх націй.
Це буде зробити нелегко, оскільки шлях людства у майбутнє не встелений килимовими доріжками. На ньому легко передбачити і труднощі, і перешкоди. Та їх потрібно долати разом.
Люди врятуються тільки спільно, інакше не виживе ніхто!
◄ Перспективи спільного порятунку людства (частина 3)
Зміст підручника "Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи сучасної екології"