Корсак К.В., Плахотнік О.В.

Перспективи спільного порятунку людства (частина 4)

Наша розповідь про способи вирішення людством проблеми забезпечення свого стабільного розвитку буде неповною, якщо ми не згадаємо про так званий заповіт Нобелівського лауреата-етолога Конрада Лоренца, оприлюднений ним практично одночасно з відомими прогнозами майбутнього, виконаними Римським клубом. "Заповіт" мав дуже значний вплив на більшість науковців і багатьох політиків, стимулюючи певні зміни в політиці економічного розвитку, розвитку енергозберігаючих технологій, а також перетворення екологічної освіти на дуже важливий аспект діяльності середньої і вищої школи.

Лейтмотив звернення К. Лоренца до людства – СХАМЕНІТЬСЯ! Тон його викладу виважений і позбавлений емоційних надмірностей, оскільки спирається на досягнення точних наук і велику кількість переконливих експериментів. Він доводить помилковість і безперспективність сучасного менталітету й визначальних засад людської діяльності, називаючи їх окремі аспекти "гріхами цивілізованої людини". Перелічимо їх:
• цілковита нездатність сформувати і виконати наукову програму регулювання народонаселення;
• неусвідомлення необхідності толерантності і поваги у відносинах з іншими націями чи національними меншинами;
• генетична деградація;
• надмірна схильність до ідеологічної індоктринації;
• небажання назавжди розлучитися з вродженими програмами дій і відмовитися від безглуздого нагромадження матеріального достатку;
• небезпечний і атавістичний потяг до виграшу змагання з іншими, потяг до першості, пошуку переваг над усіма іншими.

Хоч К. Лоренц слушно зазначає, що спустошення довкілля, формування молоді в умовах жахливого скупчення у стандартизованих і бридких помешканнях (характеризуючи їх, він вживає досить міцне слово – стійло) загрожує закріпленням неповаги і байдужості до всього прекрасного неантропогенного довкілля. Та найбільше враження на читачів справив аналіз явища невідповідності успадкованих людьми програм дій і поведінки тим зразкам, яких потребує сучасний стан людства і біосфери. На прикладі діяльності системи ре-компенсації ("приємного і неприємного") у мозку людини К. Лоренц наводить дуже переконливе етологічне обгрунтування того, що правильні у минулому норми індивідуальної і колективної поведінки стали згубними нині і призведуть до загибелі людства навіть за умови збереження його сучасної чисельності.
Бажано якнайширше оприлюднити серед населення і політичних керівників інформацію про досягнення екології й групи молодих наук про людину, можливості, справжні підстави для реакцій, поведінки і дій. Завдяки комплексному використанню цих наук і класичного доробку педагогіки й психології можна прискорити удосконалення систем навчання і виховання, забезпечити появу відповідальних і науково-технологічно підготовлених землян нового тисячоліття з розвиненою екологічно-гуманістичною свідомістю.
Автори вважають, що так звана екологічна освіта є надто слабким засобом формування нових засад поведінки людини. В умовах необмеженого негативного впливу засобів масової інформації і культу насилля й примітивно-матеріального споживання шкільна "Екологія" й модернізація частини змісту інших предметів не зможе переконати вссіх представників нових поколінь у необхідності самообмеження, толерантності, високої моралі й любові до інших. Тому доцільніше прийняти міжнародну Конвенцію "Про обов'язки Людини", яка є інструментом регулювання поведінки всіх землян, юридичною основою безлічі інших законів, угод і протоколів, які зможуть створити нову атмосферу життя і діяльності людей, забезпечити поєднання стійкого розвитку і підвищення якості життя всіх націй.
Це буде зробити нелегко, оскільки шлях людства у майбутнє не встелений килимовими доріжками. На ньому легко передбачити і труднощі, і перешкоди. Та їх потрібно долати разом.
Люди врятуються тільки спільно, інакше не виживе ніхто!